[Lyric] 0101 (Iunu)

[Куплет 1]
Цікаво чи це кава додала смикань у рухи
Тим кого спіткала над власним спанням нічна наруга?
У лінії малі доріг збираються уранці
В цій ході всі як потік про інерційність ілюстрацій
Давно сам не поновлював свій досвід у безсонні
Прагнення сну стало підіймав назовні із безодні
Цим самим загнуздав постійний напівсонний стан
Намагатись не стуляти очі згодом перестав
Гора справ меншала, упала з пліч – розправив спину
Розвиток повільний, та, проте не допускаю спину
Вперед спрямовує ідея настирна достатньо
Мов після зупинки поновити щось буду нездатний
Стану закам’янілий, хоч насправді маю сили
Та волі доволі до зміни би думки не містили
Тому і кволе тіло, й судження мене лякають
Мають добрий вплив бо на справи вочевидь підбивають

[Приспів]
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Відкидати погляди, про дійсну основу негоди
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Чхати! Тільки б сили далі йти Я в собі віднаходив

[Куплет 2]
Мене невпинно підштовхує дійсність на узбіччя
Не завжди всі дії у відсіч продумуєш двічі
Вона неначе витискає із себе назовні
Щоби упослідити проводить кари показові
Тримати ритм у цьому разі непростимо мало
Це стоянь на місці жодним чином би не перервало
Обидві сторони однаково сил докладають
Супротивний вектор мають і цим себе зупиняють
Ця боротьба веде в ніщо й не варта результату
Та якщо себе спиняти будуть слідувати втрати
Тут вихід один, якщо не пускати в очі свій дим
Стало темп нарощувати до рівня норми зведи!
Напевно сам собі велю це у другій особі
Просування революцій завжди точилось у злобі
Вірогідно безальтернативний стан водночас вірний
Бо етап простоювання є ймовірно безнемірний

[Приспів]
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Відкидати погляди, про дійсну основу негоди
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Чхати! Тільки б сили далі йти Я в собі віднаходив

[Куплет 3]
Тропи пропускають знов тих, хто уранці ними йшов
День їм ліки від неоковирних рухів винайшов
Тепер увечері додалось легкості у них
Дивна сторона тривалих проведень буднів нудних
Це ті всі майже, що виходили з дому по справах
Повертаються в зворотній бік після годин старанних
І дана путь стара в них бо ідуть без розгляду
Ніби викарбувану в пам’яті знають дорогу ту
Напевно Я – єдиний, хто слідкує за ходом походу
Як артеріями міста в тінь простують пішоходи
В ньому мало місця, де можливо сховатись від ока
Згодом їх вбере в себе як все тут, так і даль глибока
Мені як і раніше зосталось не так багато
На ту мотанину двічі на день погляди кидати
Послідовно дику далі низку зусиль докладати
Йти, куди мав намір поступово себе просувати

[Приспів]
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Відкидати погляди, про дійсну основу негоди
Від вагань вагомих мовби одяг одягнути пута
Відповідно ними до минулого бути прикутим
Відкладати переміни й тим марнувати нагоди
Чхати! Тільки б сили далі йти Я в собі віднаходив