[Lyric] 0102 (Iunu)

Так

[Куплет 1]
Курсую трасою, якою їздив купу раз
Проте тепер іду, обдумую думок баласт
О так – це ніч! Забув згадати на початку
Освітляють шлях не ліхтарі, а машини, що мчать
Одноманітний вигляд навкруги прибрав напругу
Одномоментно вглиб поглинув тривкий напрям руху
Йти маршрут дванадцятикілометрової ходи
Схоже доведеться плентати не менше двох годин
І менше з тим! Це дійсно не важливо
Просто роздумам не вистачає навколо поживи
Тому все далі у пітьму сyнуть вони
Віднаходять залишок думок давно загублених
Пам’ять ставить ціль звести мости на мапі спогадів
Дістає щораз уривки фраз і змісти з поглядів
Цей процес наповнює та окуповує свідомість
Тіло із іншим ділом надалі крокує натомість

[Приспів]
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки, що єднає прагнення до плоду змоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки до спромоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі
[Куплет 2]
Думаю пройшов уже третину шляху. Тут світліше
Ліхтарі працюють, тож занурився у місто глибше
Стіни будівель контраст підвищили відносно неба
Де тримає курс літак, з усіх ознак, від нас до себе
Мені би ніби видавалось холодно навколо
Але прискорення ходи цей стан перебороло
Додаткові повороти коротко концентрували
Вивільняли із метикувань, що до кінця тривали
Та доки ця минала путь – це мало сенсу мало
Стала несвідома муть свідомі мислі обривала
Із відомих місць у темряві поставали нові
Їхні складові мінялись у театри тіньові
Це тільки множило чисельність образів в уяві
Що посилювало, схоже, вплив на роздуми наявні
Потім колом замкнутим все оберталось у зворотній бік
Перепліталось у думок потік

[Приспів]
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки, що єднає прагнення до плоду змоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки до спромоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі
[Куплет 3]
І ще одну – другу третину вдало подолав
Тисяч вісім метрів уночі швидкість не падала
Десь із нетрів виринув стрункий світло-сірий собака
Повноправний мешканець пітьми і притім – одинак
І так мені у такт ішов кілька митей у тіні він
Навіював дивні думки про привидів, утім нові
Та в повноті вони урешті у решті пропали
Не дали матеріалу до марновірних підвалин
Дорога опускалась мов здалась у підсумку
Витись перестала й простягалась у лінію струнку
Пусті двори, поодинокі світлі вікна
Нагадали час, а він навів на даний вік нам
Певно люди у домах уже поглибились у сни
Без припущень у думках, що Я ще думаю про них
Тут все більше ліхтарів і все більше рівних доріг
Кілометри пройдені. Я бачу свій рідний поріг

[Приспів]
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки, що єднає прагнення до плоду змоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі
І не минає стале усвідомлення дороги
Ніби ланки до спромоги
На подив ноги в запалі витривалі
Спогади про спогади курсують у думках надалі