[Lyric] 0111 (Iunu)

[Куплет 1]
Просотує усоте у цей день усі пустоти
Наслідок омани повсюдної достоту істотний
Мовби вкотре віє непомірно отруєний вітер
Він є тим, хто із надій утворює дійсності витвір
Питання накипає про плекання сподівань
Впертості й абсурдності їхній треба віддати дань
Ніби викликає їх без сенсу щось, аби чекати
У позбавленому дії стані тім перебувати
Це дійсно дратувати тільки може в результаті
Замість вправних справ проводити дожидання завзяті
Та вести виставу щодо слушності схвалених рішень
Вкотре для свідомості, кінці з кінцями ледве звівши
Не знітившись лише частина дійсно зміни прийме
На наступний ступінь поступу цього себе підійме
І навіть це надійно не дає жодних гарантій
Ні для кого, що не марно заходи він проробляв ті

[Приспів]
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу

[Куплет 2]
Все перебуте не лишається забутим
A додає набутого пізнання вашим головам
Та втім схоже не іде глузд зі знаннями разом з тими
У комплекті. Тож втрачається до розвитку їх стимул
Стан даний – стандартний, тут нема чого додати
Більшості властиво тільки й знати, що лементувати
Це ж моменти уваги! Їх потрібно набувати!
Тож і призвичаїлися всі, лише в це час вкладати
Одна із найнезначніших областей для старань
Показала чи не найбільше з прибічницьких зростань
Це поголівна епідемія у цих краях
Кожен розуміння з мозку наслідку дій викраяв
Народ укотре перевагу простоті надав
Бо умови, просто ті, що з нею йдуть іздавна знав
І тому пріоритет – хоч трохи, та сьогодні взяти
У погоні, щоб, за результатом не ризикувати

[Приспів]
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу

[Куплет 3]
Знання є вантажем, який підносить догори
Стануть прогалини всі колодязем, як довго рив
Часта, переривчаста експлуатація його
Згодом тільки збільшуватиме об’єм містимого
Та де там люду осягнути не типовість дану?!
Кожен штампами керується безперестану здавна
Цим тенетам явно недостатньо наявних шпарин
З чого, для нового, по сьогодні, народ лишав стрим
Тому продовжив видавати види вад нові
Й дивуватись, мов Я у словах якісь дива навів
А те, чого Я говорив – немає і не має бути
Ніби треба задля норми дій себе перестрибнути
Майже обопільні тут і в мене є думки подібні
Поступ росту і робота над собою – неподільні
Пройдена тема, проте нам повторити треба малість
Варті пам’яті лиш, хто шукав до скону досконалість

[Приспів]
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу
Розвогнене невловне почуття до себе вгорне
Обпікатиме, щоб діяв плідно, в мене все мов горно
Аби це просуватись далі волі додавало
В напрямі туди де наде і де мало ідеалу